Maybe you should... calm down?🙆‍♀️💆‍♀️

Прийшов час для невеличкого відпочинку та їжі для мозку. Сьогодні привідкрию для вас завісу складного життя випускниці. Сподіваюсьвам буде цікаво...💁‍♀️

Надзвичайно складно жити під постійним контролем і тиском. Якщо ви гадаєте, що мене контролюють батьки - ви помиляєтесь. Мій мозок сам будує мури, які досить тяжко подолати. Іспити, навчання, золота медаль, випускний, університет. Як багато завдань і як мало мене... Help... Save my soul. Як зупинити ці постійні перегони самого із собою? Щохвилини я думаю про те, на що я витрачаю цей час. Типовинна вчити, вчити, готуватись, щось писати, читати. Допоможіть... Як із цим боротися?

Ще одна проблема, яка наче вірус розповсюджувалась по моєму тілу - виступ на конкурсі «Київський вальс». Це конкурс танцю випускників різних шкіл. Бажано, щоб це були випускники. Це те, чим я хворіла більше місяця. Чому? Бо це була моя «парасолька»! Готуйся до іспитів - але ж я зараз танцюю! Чим не виправдання? Я почала все більше часу і сил вкладати саме у вальс. І що на виході? Знову старі проблеми зі здоров‘ям відгукнулися, а емоційне та фізичне виснаження з‘їли мене остаточно 

До речі, нічого ми не виграли, просто потанцювали, розчарувались та пошкандибали додому. Психологічний стан - ДАЙТЕ МЕНІ ПОМЕРТИ! 

А що зараз? Парасольки більш немає поруч, до іспитів залишилось близько тижня, а я пишу довжелезні пости та думаю коли їхати обирати випускну сукню. Як гадаєте, я знову знайшла відмазку? 🤷‍♀️ Всеодно зараз я піду вчити дати з історії на ЗНО, аби остаточно себе не з‘їсти психологічно.

Майже всі знайомі говорять мені - не заганяйся! Серйозно!? Ви впевнені!?

Друзі, головне бережіть та цінуйте себе, а якщо ні, то зустрінемось на літніх канікулах у клініці Павлова 🙃

PS. Головне - дихати...❤️