💁‍♀️Перегляньте свої книжкові полиці — можливо серед них представники оновленої шкільної літератури 📚

 

Пауло Коельйо, Стівен Кінг та Боб Ділан – від 1 вересня 2018 року учні 10-11-тих класів матимуть нову програму із зарубіжної літератури. Створювали її всі разом: учителі, науковці, діти, батьки. Творці запевняють – вона стала цікавішою, демократичнішою і розвантажить учнів.

"Мені як вчителю з цією програмою працювати значно легше, як не дивно. Хоча багато нових творів, але легше тому, що я наближена до учнів. Вони це читають. Чому б мені це не читати?", - говорить учителька київської гімназії імені Лесі Українки зарубіжної літератури Тамара Сегеда.

Відтепер у школах читатимуть «Алхіміка» Коельйо, «1984» або «Скотоферма» англійського письменника Джорджа Орвелла, «Мораль» сучасного американського письменника Стівена Кінга та навіть «Провина зірок» сучасного американського письменника та відеоблогера Джона Гріна.

Усі ці новинки витіснили відомих випускникам «Гобсека», «Чуму» Камю, «Джакомо Джойса» та остаточно вбили «Анну Кареніну»!

Особисто у мене чимало перерахованих нововведень спочивають у книжковій шафі. Наприклад, у свій час, я захоплювалася творчістю Пауло Коельйо. Чимало його книжок я перечитала, а історія життя Паула пробирає до кісток:

«Знаменитий бразильський письменник і поет народився в Ріо-де-Жанейро в родині успішного інженера. Перший потяг до письменства у Коельйо прокинувся в семирічному віці, коли він навчався у єзуїтській школі. Проте батьки були проти, щоб їхній син присвятив своє життя літературі, тому відправили його на навчання на юридичний факультет.

Молодий Коельйо не бажав з цим миритися і кілька разів покидав навчання. Батьки думали, що їхній син з’їхав з глузду, тому запроторили його до психіатричної клініки. Проте ні варварське лікування електрошком, ні діагноз - шизофренія - не притупили його бажання писати. Після третього етапу лікування у психлікарні батьки махнули на нього рукою і дозволили займатися, чим йому заманеться.»

Як на мене, це неймовірний приклад для наслідування. І, як я знаю, молоді люди полюбляють подібні «містичні» історії. Але, по правді кажучи, я не зовсім розумію, чому школярів навчить роман «Провина зірок». Я знаю цю книгу вздовж і впоперек, бо колись, вона була моєю улюбленою (до речі, у шкільні часи). Але, окрім як пессимізму та заглиблення у «підліткову депресію», я нічого корисного не отримала. Тому, новостворена шкільна програма лишає чимало запитань та непорозумінь, особисто мені.

А як ви вважаєте? Чи варто було змінювати класичну класику?